Я побачив тебе у пивничці одній,
Ти була вся така екзотична:
Мутним поглядом в стіну дивилась з-під вій,
Пиво сьорбала так еротично.
І із кожним сьорбком коливався твій бюст,
Край спідниці все більш задирався.
Як маніяк, втупивсь я у багрець твоїх вуст,
Що в диму цигарковім ховався.
Я тобі закричав, як поранений звір:
– Я кохаю тебе, о дівчино!
Я для тебе зроблю все на світі, повір,
Навіть пива поставлю плящину.
Ти, як рута, розквітла в усмішці хмільній:
— Я давно так тебе вже чекаю,
Мені сумно і нудно без тебе одній,
А без пива я геть знемагаю.
Ми сиділи навпроти – самотності дві,
Пили пиво і так розмовляли.
Ми відкрили в собі горизонти нові
Та висоти, що нас поєднали.
Після двадцять четвертої пляшки пивка,
Цього дивно-чарівного трунку,
Нас накрила цунамі шалена й п’янка,
Зливши всесвіт в палкім поцілунку.
Та цунамі вляглась, і дмухнув легкий бриз
Від якого тебе так хитнуло,
Що, скотившись колодою плавно униз,
Ти зненацька рішуче заснула.
Я так мріяв кохати тебе у цю ніч,
Але ти лиш хропіла завзято.
Я здогадуюсь трохи, у чому тут річ:
Мабуть, пива було забагато.
***
Ти зізналась мені в таємниці одній,
Що добила мене до останку,
Що не любиш ти пиво – цей дивний напій,
Не вживаєш його навіть в дозі малій
І не п’єш його ввечері й зранку.
Шокувала мене ця страшна новина,
Підкосила ця звістка жахлива.
Раз не бачиш ти сенсу ні в чім, крім вина,
То як може в нас бути дорога одна,
Як можливо прожити без пива?
Як же зраджено підло моє почуття,
Розшматовано ніжне бажання.
Раз лаштуєш без пива своє ти життя,
Хай летить чорним каменем у небуття
Наше чисте і світле кохання.
***
Я більшої не знаю насолоди,
Як з кумом у генделику засість,
І пити не якісь там соки-води,
А пива літрів з п’ять, а то і шість.
І до клозету принципово не ходити,
А, мужньо поборовши біль і страх,
Сидіти, пиво пити і терпіти,
Аж поки темно стане у очах.
Нарешті вже, як з тятиви зірвавшись,
Стрілою блискавки влетіти у клозет,
Ще й по дорозі всіх порозпихавши,
Щоб встигнуть перед кумом наперед.
Умить забувши усі біди і незгоди,
Всі радощі, кохання і вірші,
Стоїш як цар, як геній свого роду,
В обіймах щастя дзюриш від душі.
Мов у раю, в цей час перебуваєш,
Немов літаєш птахом серед хмар.
Нічого більше в світі не бажаєш –
А струменем аж зносить пісуар.
Ні з чим цей кайф не можна порівняти –
Нірвана і саторі водночас!
Це в сто крат ліпше, аніж хвойду м’яти,
Ніж ширка, димедрол і ґанджубас.
С любезного разрешения группа ВК Пивные ребятишки для pivo.lg.ua
Посмотреть Часть 1
[…] Часть 2″ […]